Ці чудові, ненормативні, дефективні товариші з ЄС.
Шредеризація та меркелізація економічної та енергетичної політики Євросоюзу.
Злочинна недбалість, аморальна жадібність, інфантильна безтурботність, лженаукова безпробудність, промовисте лицемірство і, ймовірно, позамежна корупційність. Це якщо з нормативною, літературною лексикою. А якщо по-простому, то новина з європейського енергетичного ринку 2024 викликає лише шквал матів.
Минулого року Росія суттєво збільшила постачання газу до Євросоюзу, до 54,45 млрд. м3. Вона стала другою за обсягом постачання газу до Євросоюзу, випередивши США. Самі американці продали європейцям газу на 18% менше. Така своєрідна європейська політика енергетичної безпеки та трансатлантичного партнерства. Купуй у ворога газ, давай йому заробити та фінансувати війну проти України та Заходу, дозволь йому закуповувати компоненти для виробництва зброї для руйнування українських міст та посилення міграційної кризи. У цьому обов’язково слід критикувати Д. Трампа, який закликав припинити порочні комерційні зв’язки з ворогом, збільшити як мінімум до 3% ВВП військові витрати, а також посилити санкції проти Росії.
Три роки триває широкомасштабна війна Росії проти України. Кремль не приховує, що воює проти Заходу. Насправді російська війна проти України розпочалася у 2014 році. За десять років Європейський Союз повинен був виробити та прийняти стратегію економічної безпеки з урахуванням фактора «Росія-агресор, основне джерело небезпеки в Європі». Проте роки накачування нацистської Росії енергетичних м’язів у Євросоюзі збіглися з правлінням німецького канцлера Ангели Меркель (2005-2021рр.). У відносинах з Росією їй допомагав великий друг Путіна Сільвіо Берлусконі (глава уряду 2001-2006рр., 2008-2011рр.), сенатор та інсайдер італійської та європейської політики. Президенти Франції Ж. Ширак (1995-2007), Н. Саркозі (2007-2012), Ф. Олланд (2012-2017) та Е. Макрон (з 2017 р. по теперішній час) створили, зміцнили і навіть прикрасили французькими демократичними лілеями путінський нацистський режим. Свою лепту вніс також канцлер Австрії В. Шуссель (2000-2007 рр.), який став одним із найвпливовіших провідників російських інтересів у політичних колах Австрії та ЄС.
Це представники політичних важкоатлетів у Євросоюзі, законодавці економічної політики, стратегії у сфері безпеки та енергетики. Саме вони ухвалювали такі рішення, що підсадили весь ЄС на наркотичну голку російських енергоресурсів. Саме вони нав’язали своїм країнам та ЄС «зелений» порядок денний із руйнуванням ефективної системи генерації електроенергії.
Вони не без подачі та підтримки Кремля пролобіювали і прийняли непідйомний, руйнівний тягар у вигляді кліматичного порядку денного. Він не лише спотворював структуру капіталу, а й різко збільшував дискреційну владу Єврокомісії, законсервував старі звички німецької, французької та італійської промисловості. Недоліки бюрократії різко зросли. За останні 20+ років путінський режим «прикупив» собі soft power та активи в Угорщині та Словаччині, на Мальті та Кіпрі, у Греції та Словенії, Іспанії та Болгарії.
Коли Кремль вважав, що ЄС у кишені, він у лютому 2022 р. пішов повномасштабною війною на Україну, гадаючи, що швидко її захопить і підкорить. Минуло майже три роки, але дух Меркель, яка, безумовно, була головною провідницею російської політики в ЄС, досі отруює Євросоюз. Ні Німеччина, ні Франція, ні Італія – ніхто відкрито не закликає відмовитися від руйнівного, тупикового енергетичного та кліматичного порядку денного. Політикани, VIP-розпорядники та споживачі чужого вважають за краще розоряти своїх виробників, йти на поводу у китайців та рашистів, але відмовитися від згубного «зеленого» порядку денного, у тому числі в енергетиці вони не готові. Це для них, як відмовитись від власної пісні, яку вони проголосили європейським економічним гімном понад 20 років тому.
У лютому 2025р. розпочнеться четвертий рік кровопролитної, затяжної геноцидної війни нацистської Росії проти України та Заходу. Навіть найупорітішим, найвідірванішим від реальності експертам-модельєрам майбутнього стало зрозуміло, що Європейському Союзу конче потрібна нова енергетична політика, нова економічна політика загалом. За три роки китайці кілька нових міст збудували, а члени ЄС за 2002-2024рр. нічого кращого не вигадали, як … повернути злочинну нацистську Росію на енергетичний ринок Євросоюзу. Ви у своєму розумі, товариші ЄС-івці? Ви дружите з совістю, панове політичні та енергетичні барони? Ви точно розумієте суть і природу рашизму, якщо так робите у своїй невгамовній інфантильній багетності та краусанності? При цьому ці товариші ще сміють критикувати Україну за те, що вона лише з 2025 року перекрила газову трубу, за допомогою якої Кремль заробляв десятки мільярдів кривавих доларів.
Зате євробюрократи у властивій собі кліматичній пишномовності наприкінці 2024р. відрапортували, що у 2023р. частка енергії з відновлюваних джерел у кінцевому споживанні становила 24,5%. Адже ЄС поставив за мету забезпечити 42,5% у 2030 р. Тобто потрібно в період 2024 – 2030 рр. нарощувати саме ці джерела енергії на 2,6 відсоткові пункти. Під це потрібні кредити, відповідні тарифи та регулювання пропозиції традиційних генераторів електроенергії.
Європейські політики та чиновники заплющують очі на те, що Китай та Індія б’ють рекорди щодо використання вугілля для виробництва енергії, але вугілля у себе вони категорично банять. Таке відчуття, що у Китаю, Індії, Індонезії, Малайзії та 100+ інших країн, що розвиваються, інша планети, не Земля. Більше того, та сама Німеччина продовжує наполягати на виключенні з енергосистеми атомних станцій, навіть найсучасніших, навіть після визнання відповідними канонам «зеленої» енергетики. Франція, Бельгія, Болгарія, Іспанія, Фінляндія активно використовують атомну генерацію, але німецьке лобі у сфері енергетики, незважаючи на очевидні грубі помилки у зовнішній та енергетичній політиці, попри логіку створення нової системи безпеки продовжують шредеризацію та меркелізацію політики Німеччини. На радість своєму годованцю у Кремлі та своїм енергетичним, промисловим баронам. У німецького керівництва все ще рябить в очах від червоних ліній страху щодо нацистської Росії, а ось виділяти сотні мільярдів євро енергетичних субсидій рука не тремтить. Військова, фінансова, гуманітарна підтримка України в рази менша. У 2024 р. ЄС виділив Україні пільгових кредитів та грантів на суму $17,3 млрд. За 2022-2024 рр. ЄС виділив Україні $44,8 млрд. Для порівняння лише у Німеччині і лише у 2024 р. субсидії для виробників енергії вітру та сонця становитимуть ~$22 млрд. У 2022 р. у ЄС субсидії на відновлювану енергію становили 87 млрд. євро, а субсидії на викопне паливо – 123 млрд. євро.
Стеж за грошима – і ти дізнаєшся про реальні пріоритети країни. Німецькі політичні та економічні еліти перетворилися на головне гальмо модернізації Європейського Союзу в цілому та його енергетичної політики зокрема. Мало того, до початку четвертого року кривавої, геноцидної війни Росії проти України, з якою ЄС відкрив переговори про вступ, Німеччина та інші товариші ЄС-27 не вигадали нічого кращого в системі енергетичної та економічної безпеки, як збільшити закупівлю російського газу. З такими темпами незабаром під прапором просування цілей сталого розвитку, кліматичного балансу та порятунку болот Європи певні політичні сили Європи почнуть вимагати зняти чи послабити санкції з нацистського режиму Путіна та тоталітарного режиму Лукашенка. Адже вони ж так трепетно ставляться до болотних чапель, широкопалих раків і медичних п’явок. Захистити їх вимагають стейкхолдери планети Земля в рамках глобального договору під егідою ВЕФу. На боязке запитання «Товариші європейці! Може, давайте спочатку сотні тисяч українців від смерті врятуємо, мільйони від вимушеної міграції та злиднів?» – звучить: «Так ми ж стільки разів висловлювали занепокоєння, стільки засідань провели, круглих столів та конференцій про майбутнє України після війни. А ще розпочали переговори про майбутнє членство».
