9 червня. Цар царів (Євр.1)

Послання до Євреїв

Пастор і теолог Зейн С. Ходжес називає Послання до Євреїв дуже важливою частиною новозавітного канону. В унікальний спосіб, — пише він, — воно змальовує Особу Господа Ісуса Христа та Його подвиг. Послання є надзвичайно цінним внеском у розуміння доктрини боговтілення, значення хресної смерті Божого Сина та Його унікальної ролі як єдиного посередника між Богом і людьми. Серед інших істин читачі краще розуміють зв’язок між Новим і Старим Завітами, бо Послання містить важливе тлумачення Старого Завіту щодо Христа та Церкви.

Послання навряд чи було написане після 70 року нашої ери, коли був знищений храм у Єрусалимі. Якби ця подія вже сталася, автор не став би згадувати старозавітню систему жертвоприношень, як усе ще діючу (пор. 8:4, 13; 9:6–9; 10:1–3). Автор особисто знав Тимофія, помічника апостола Павла, з яким він перебував під час створення Послання до Євреїв. Загалом, дата приблизно 68 року нашої ери здається найбільш імовірною.

Було висунуто багато припущень щодо авторства Послання до Євреїв, але це питання залишається невирішеним. Традиційно вважається, що написав його Павло. Цю традицію підтримує і наш перекладач Рафаїл Турконяк, чиїм перекладом Біблії ми користуємося. Але стиль Послання до Євреїв відрізняється від Павлових листів, тому багато хто, як, наприклад Ориген, сумнівались в авторстві Павла. У відомій заяві він визнав, що тільки Бог знає, хто написав цю книгу. Климент же Олександрійський вважав, що Павло спочатку написав його єврейською мовою, а Лука переклав його грецькою.

Проте слід визнати, — продовжує Зейн Ходжес, — що коли Послання до Євреїв читається грецькою мовою і порівнюється з іншими посланнями Павла, створюється загальне враження, що ми маємо справу із працею духовного розуму, дуже схожого на Павлів, якщо не самого апостола Павла, то когось із його близьких товаришів у служінні, наприклад апостола Варнави. Тертуліан цитував Послання до Євреїв і називав автором саме Варнаву. Він говорив так, ніби це був добре відомий його читачам факт. Думка про те, що Варнава писав Послання до Євреїв, згадувалась пізніше Єронімом. Оскільки Варнава був левітом (Дії 4:36), увага до левитської системи старозавітного богослужіння, яка очевидна у Посланні до Євреїв, була б цілком природна для нього. Оскільки він працював разом із Павлом, схожість його образу мислення із розумом Павла теж добре пояснюється. До того ж, Варнава добре знав Тимофія ще з першої місіонерської подорожі, яку здійснював разом із Павлом (Дії 16:1–3).

У самому тексті Послання, немає згадки про автора та назви «Послання до Євреїв», але ця назва непогано відображає зміст Послання, тому і стала загальновживаною.