Tag: Африка

  • Бойовики ІДІЛ відтинають голови християнам у Мозамбіку

    Бойовики ІДІЛ відтинають голови християнам у Мозамбіку

    Hank Berrien / Aug 7, 2025 / DailyWire.com

    Те, що називають «тихим геноцидом» в Африці, за повідомленнями, включає страту християн через обезголовлення силами, пов’язаними з ІДІЛ, у Мозамбіку.

    «Провінція Ісламської держави – Мозамбік (ISMP) нещодавно оприлюднила 20 фотографій, вихваляючись чотирма нападами на “християнські села” в окрузі Чіуре, у північній провінції Кабу-Делгаду в Мозамбіку, згідно з MEMRI, – повідомляє Fox News. – На знімках також, ймовірно, зображені обезголовлення члена того, що джихадисти вважають “невірними ополченнями”, та двох християнських мирних жителів».

    За даними MEMRI, 22 липня бойовики ІДІЛ у провінції Мозамбік нібито захопили та обезголовили шістьох християн у селі Натокуа в окрузі Анкуабе провінції Кабу-Делгаду.

    Державний департамент США визнав ISMP іноземною терористичною організацією у 2021 році.

    «Те, що ми бачимо в Африці сьогодні, – це свого роду тихий геноцид або тиха, жорстока, варварська війна, яка відбувається в тіні та надто часто ігнорується міжнародною спільнотою, – заявив віцепрезидент MEMRI Альберто Мігель Фернандес у коментарі для Fox News Digital. – Факт, що джихадистські угруповання можуть захоплювати не одну, не дві, а кілька країн в Африці – повністю або більшу їх частину – є небезпечним. Це дуже небезпечно для національної безпеки США, не кажучи вже про безпеку бідних людей, які там живуть – християн, мусульман чи кого б то не було».

    «Мета – знищення християнських громад, – продовжив він. – Так. Повністю. Ці джихадистські групи, просуваючись із безпечних схованок, які вони мають, прагнуть знищити всіх християн у цьому районі, захопити його та продовжувати просування настільки далеко, наскільки зможуть. Нехристиянам, зокрема мусульманському населенню, дають вибір: або приєднатися, або теж бути вбитими та знищеними. Християн, звісно, не питатимуть про приєднання – їх будуть цілеспрямовано знищувати».

    Фернандес раніше обіймав посаду директора Офісу преси та публічної дипломатії в Бюро з питань Близького Сходу Держдепартаменту США, а також координатора з питань стратегічних комунікацій у боротьбі з тероризмом (CSCC) у Держдепартаменті.

    Організація Об’єднаних Націй повідомила про масове переміщення громадян, але не вказала, хто відповідальний, зазначивши: «За даними Управління ООН з координації гуманітарних питань (OCHA), напади збройних груп у період з 20 по 28 липня спричинили переміщення щонайменше 46 667 людей по округах Чіуре, Анкуабе та Муйдумбе. Найбільше постраждав Чіуре – понад 42 000 людей були змушені покинути домівки, більше половини з них – діти».

    «Я взагалі не великий прихильник ООН, але думаю, що вони діють за принципом найменшого спільного знаменника, – сказав Фернандес. – Легко бути таким розпливчастим. Факт, що частина цього насильства, і найгірші його прояви, відбуваються через глибоку антихристиянську ворожнечу, ненависть до християн на релігійному ґрунті – це те, про що ООН зазвичай не любить говорити».

    Сміливий місіонер, отець Квіріві Фонсека з Мозамбіку, повідомив: «Усі новоприбулі переселенці казали, що втекли через прямі напади на їхні села, які включали грабунки, підпали, викрадення та вибіркові вбивства… багато християн страждають. Деякі каплиці також були спалені, як і їхні будинки. Соціальні проєкти більше не працюють, і люди у відчаї».

  • Іслам та работоргівля

    Іслам та работоргівля

    Ви коли-небудь замислювалися, чому іслам поширився в Африці саме так, як ви бачите на цій мапі? Відомий етнограф і місіонер Ден Річардсон пояснює процес ісламізації Африки, а ключові слова – «работоргівля»: «Однак, після поширення ісламу по Північній Африці у 600-х роках, мусульманські работорговці у 700-х роках випробували караванні шляхи через Сахару. Вони дійшли до територій, які зараз називаються Камеруном, Нігерією, Беніном, Того, Ганою та Буркіна-Фасо. Там вони виявили, що африканські племена вже здійснювали набіги одне на одного за рабами. Єдине, що потрібно було зробити мусульманським работорговцям, це озброїти та оснастити найпівнічніші чорні племена – хауса, фульбе, колофів та інших – мечами, арбалетами, кайданами та ланцюгами, що давало їм як військову, так і рабовласницьку перевагу над південнішими племенами. Звичайно, мусульмани навчали своїх спільників-протеже красти рабів лише у південніших племен, а не один у одного. Мусульмани додали мотив прибутку до вже жорстокого звичаю. Замість того, щоб брати менше рабів для власної зручності, північні жителі південніше Сахари почали захоплювати величезну кількість своїх південних сусідів, щоб продати їх до далекої Північної Африки. Методом спроб і помилок, Мусульманські работорговці виявили, що якщо велику кількість рабів силоміць переганяти на північ через 1200 миль або більше сахарського піску, то виживатиме достатньо, щоб гарантувати прибуток, коли їх продаватимуть на північноафриканських невільницьких базарах. Работорговці з мусульманської Лівії, Марокко, Алжиру, Тунісу та Єгипту почали запускати тисячі транссахарських караванів. Масове поневолення чорної раси вже тривало. Європейці не втручалися в це до 17 століття, нарешті наслідуючи приклад, яким їхні північноафриканські мусульманські сусіди фактично знущалися з них протягом 900 років. Інші мусульманські работорговці уникали важких транссахарських переходів. Зручно пливучи вздовж узбережжя Східної Африки, вони побудували базу для збору рабів на острові Занзібар. Вони так само озброїли та оснастили прибережні чорні племена, що прилягають до Занзібару, і навчили їх здійснювати набіги на нещасні внутрішні племена заради рабів, а не один на одного. Мусульманські работорговці незабаром привели мулл, щоб навчати ісламу. Але мулли виконували свою місію лише серед племен, які мали мусульман як збирачів рабів. Райони спустошені набігами рабів, спричиненими мусульманами, були зонами бойових дій, де мусульманські місіонери не наважувалися проживати. Таким чином, іслам навертався до чорношкірих лише вздовж 4000-мильної південної околиці Сахари від Сенегалу до Сомалі (найширша частина Африки) та на півмісяці берегової лінії, що виходить на Занзібар».
  • Суддя ООН, стипендіат Колумбійського університету, визнана винною у рабовласництві

    Суддя ООН, стипендіат Колумбійського університету, визнана винною у рабовласництві

    Вашингтон Фрі Бікон, Метью Сяо. 13 березня 2025 р
    Суддя Організації Об’єднаних Націй була засуджена у четвер за нелегальний перевіз молодої жінки до Сполученого Королівства та примушування її працювати як рабиня.

    За словами прокурорів, 49-річна суддя Лідія Мугамбе з Уганди «експлуатувала та жорстоко поводилася» з жертвою, змушуючи її працювати неоплачуваною покоївкою та доглядальницею, не дозволяючи їй шукати іншу роботу. Суд присяжних визнав Мугамбе винною у кількох правопорушеннях, включаючи сприяння нелегальній імміграції, примусову працю та залякування свідків, повідомляє Independent.

    У 2017 році Мугамбе була стипендіатом Інституту вивчення прав людини Колумбійського університету, стипендіати якого працюють над «вирішенням деяких аспектів історії грубих порушень прав людини в їх суспільстві, країні та/або регіоні».

    Колумбійський університет не відповів на запит про коментар.

    Мугамбе стала суддею у травні 2023 року, а поліцію викликали до неї додому в Оксфордширі три місяці тому, повідомляє Independent. Мугамбе навчалася на доктора права в Оксфорді в той час.

    Присяжні погодилися з твердженням прокуратури, що Мугамбе, яка також є суддею у Високому суді Уганди, вступила у змову з угандійським дипломатом Джоном Леонардом Мугервою у «дуже нечесній» quid pro quo. За словами прокурорів, Мугерва організував через посольство Уганди спонсорування в’їзду жертви до Сполученого Королівства під фальшивими приводами, тоді як Мугамбе намагалася вплинути на суддю, який розглядав справу, до якої брав участь Мугерва.

    Мугамбе заперечувала звинувачення, наполягаючи на тому, що завжди ставилася до молодої жінки з «любов’ю, турботою та терпінням», повідомляє BBC.