Tag: ГО

  • Батьки за вакцинацію на гранті

    Батьки за вакцинацію на гранті

    Serhiy Dibrov, ФБ

    В розсекречених архівах ЦРУ є звіт про «операцію Беладонна» – першу зустріч американців з бандерівцями. Серед іншого в цьому звіті, який складали в тому числі психологи, сказано таке: вони не шукають особистої вигоди або привилеїв, а заради ідеї незалежності України будуть працювати разом з американцями, без американців, а за потреби — і проти американців.

    То був епіграф, а тепер про гранти.

    Припинення фінансування — це як вимкнення рубильника: може прояснити, хто звідки живиться, в сенсі харчується.

    Громадська організація – це обʼєднання людей зі спільними інтересами. В нашій країні багато ГО створюється як обʼєднання людей зі спільним інтересом в зароблянні бабла. В теорії такі обʼєднання повинні називатися ТОВ або, наприклад, АТ, заробляти гроші і платити податки з прибутків. Але у нас вони маскуються під неприбуткові громадські організації.

    Це їм дуже зручно через купу причин. Наприклад, вважається, що бізнесове лобі — це погано, а лобі «активістів» – це добре і правильно. Присутність олігархів у владі — це погано, а присутність «активістів» – це норм, у нас таких зараз добра половина парламенту і кабміну (а в МОЗ всі 150%), вони геть в усіх громадських радах при всіх установах. І ще: держава не може віддавати бюджетні кошти бізнесу. А «громадським організаціям» — може.

    Так ось, навіть тимчасове вимикання рубильника може показати, з ким ми маємо справу: з громадською організацією чи з «громадською організацією». Якщо отримання бабла є головною метою існування структури, то припинення фінансування потягне повне припинення її діяльності. Якщо ж в організації дійсно зібралися люди зі спільними інтересами, від припинення фінансування їх інтерес не зникне.

    Візьмемо приклад. Організація «Батьки за вакцинацію». Засновники — Тимофій Бадиков та Федір Лапій. За кошти USAID вони розгорнули бурхливу діяльність: наймали агентів по всій країні (я не жартую), окупували профільні структури в міністерстві, монополізували право на наукову істину, заодно лякаючи усіх навколо такими, як я, і «добре організованою і щедро профінансованою антивакцинальною кампанією», хехе. І таких – ціла “коаліція”, фінансувалося коштом USAID через Pact, я розповідав. Що тепер? Звісно, шукатимуть нове фінансування.

    Мене тут вже лякають: якщо грантоїдів не профінансує USAID, то це зроблять с̶о̶л̶д̶а̶т̶и̶ ̶Н̶А̶Т̶О̶ росія або Китай. За росію та Китай не скажу, а в наших грантоїдах не сумніваюся. Іншому вони не навчені.

    «А що їм робити?» – запитаєте ви. Щось суспільно-корисне. Людей лікувати. Бізнесом зайнятися. О, до речі: організації, які найбільш інтенсивно пилять іноземні гранти, мають 100% бронь від мобілізації.

    Так про що я? Так, про гранти. Їх призупинено, рубильник поки вимкнений. «Коаліція за вакцинацію» оголосила про «призупинення реалізації всіх активностей в межах проектів» (ах, як я люблю цей новояз, цей «грантоїдиш»!)

    І тепер нарешті у нас є можливість дізнатися, що це все було насправді: батьки за вакцинацію, або ж Федір Лапій за гроші USAID?

  • Яка шкода від грантів

    Яка шкода від грантів

    Руслан Кухарчук. ФБ 31 січня 2025 р.

    Грантова основа в діяльності громадських організацій України спричинила кілька системних і значних проблем…

    1. Українське громадянське суспільство перестає бути як українським, так і громадянським. Тобто громадські інституції перестають реалізовувати спільні права своїх членів та інтереси груп громадян, а натомість реалізовувати політику донорів через проєктний підхід.
    2. Абсолютна більшість укр ГО взагалі не мають членів, окрім засновників і органів управління. Тому що створювалися вони не для справжньої громадської діяльності, а для реалізації грантових проєктів і освоєння грантових бюджетів.
    3. Як наслідок, громадські організації перестають бути адекватними. Тобто замість того, щоб вирішувати актуальні задачі в інтересах членів/громадян, витрачають мільйони грантових доларів/євро на порожнечу – “фасилітацію”, “стратсесії”, “ментальну стійкість”, “коуч-сесії” і, звісно, фуршети.
    4. Громадські організації перетворюються на інструменти політичної діяльності в інтересах здебільшого лівого політичного спектру Заходу (ДемПартія США, європейські соціалісти і зелені).
    5. Як наслідок, словосполучення “реалізовувати грантовий проєкт” нині набуває токсичних і маргінальних ознак. І це закономірний фінал. А причина в тому, що є велика різниця між двома концептуально різними підходами до громадської діяльності:
    5.1 Мати власну місію, членів і статутні завдання. І вже для досягнення цих цілей шукати кошти, донати, ресурси і гранти.
    5.2 Не мати ані статутних завдань, ані реальної членської платформи, натомість постійно здійснювати порожню проєктну діяльність, на яку немає ніякого суспільного запиту, але під ці проєкти дають гроші.

    Якщо ж говорити глобально, а не лише про український контекст, то вся міжнародна грантова інфраструктура – це головний інструмент розпилу/розкрадання національних бюджетів, тобто грошей платників податків країн заходу. І йдеться не лише про США/USAID, а й про інші програми від національних урядів, ЄС та ООН. І більшість цих розпиляних грошей осідає, звісно, не тут в Україні чи в країнах Африки, а в тих самих західних країнах в руках місцевих фор-профіт і нон-профіт прокладок, які, звісно, щороку проходять “доброчесний аудит Великою четвіркою”. Але це інша окрема і велика розмова – для іншого допису.