НОВИНИ ТА ДУМКИ

Tag: виховання дітей

  • 29 вересня. Виховання дітей (Притчи 22)

    29 вересня. Виховання дітей (Притчи 22)

    “Новий Заповіт для нової України” – щоденна програма Петра Новочеха.

    Жанр притчей або приповістей нагадує намисто, зібране із маленьких окремих намистинок – коротеньких закінчених виразів, нанизаних на одну нитку, зібраних у єдину книгу, збірник мудрих висловів. Ці вирази є констатацією реальності, яку автор не обов’язково схвалює, але визнає і вважає необхідним поділитися з читачем знанням й дати пораду, як поводити себе мудро у тих обставинах.

    Я хочу звернути увагу на ті слова, які часто тлумачаться неправильно. А саме 15 вірш: “До серця дитини приліпилась дурість, проте лозина виховання прожене її від нього”. Українські переклади і даний переклад Рафаїла Турконяка, і Івана Огієнка, забезпечують набагато краще розуміння, ніж, на жаль, досі популярний серед українців Синодальний російський переклад, згідно з яким серед християн затвердилась думка, що Біблія вимагає від батьків обов’язково використовувати фізичні покарання для неслухняних дітей. У російському перекладі цей текст звучить так: “Глупость привязалась к сердцу юноши, но исправительная розга удалит ее от него.”
    Є велика різниця між виразом “исправительная розга” і “лозина виховання”. В першому разі передається думка, що саме лозина (розга), конкретний предмет, і є необхідним засобом виховання дитини. Українській же вираз “лозина виховання” точніше передає значення оригінального тексту שבט מוסר (шейбет мусар), який є фігуральним виразом на зразок того, як ми говоримо “меч правосуддя” або “вогонь випробування”. Ми не маємо на увазі, що суддя носить із собою меча й рубає їм голови злочинців, чи потрапляючи у випробування, ми отримуємо опіки від буквального вогню. Подібно до того й “лозина виховання”, або дисципліни. Йдеться про те, що діти мають рости в оточенні з ясними й послідовними принципами дисципліни, де вони чітко знають, що дозволено, а що ні, що є добрим, а що поганим. За що вони отримають заохочення й нагороду, а за що – догану і покарання. І ці принципи не змінюються залежно від настрою батьків.
    Яким саме чином будуть нагороджені чи покарані діти – те вирішують батьки, уважаючи на характер, вік, стать дитини тощо. Соломон цією порадою не звужує дисциплінування до різки, він підкреслює необхідність дисципліни для дітей як такої, щоб вони не затверджувались у дурості, у вадах, а долали їх за допомогою розумного виховання з боку батьків.

    Podcast: Play in new window | Download

  • Засновник організації «Фокус на сім’ї» Джеймс Добсон помер у віці 89 років

    Засновник організації «Фокус на сім’ї» Джеймс Добсон помер у віці 89 років

    NPR / 21 серпня 2025 року: Джейсон ДеРоуз, Сара Вентре, Адель Бенкс

    Консервативний християнський лідер Джеймс Добсон, який заснував «Фокус на сім’ї» і якого колись називали «найвпливовішим євангельським лідером країни», помер у четвер, як повідомили у Інституті сім’ї доктора Джеймса Добсона. Дитячий психолог за освітою, Добсон здобув популярність у 1970-х роках завдяки своїм порадам щодо виховання дітей у таких книгах, як «Наважся дисциплінувати». Завдяки цій роботі він вплинув на ціле покоління євангельських батьків.

    Він заснував організацію «Фокус на сім’ї» у 1977 році, а пізніше, на початку 80-х, допоміг створити християнський аналітичний центр «Рада сімейних досліджень». Він рішуче виступав проти права на аборти, проти викладання теорії еволюції в школах та працював проти прав ЛГБТК+. «Фокус на сім’ї» заявив, що гомосексуальність — це «особливо злісна брехня сатани», а «трансгендерна ідеологія — це брехня з пекельної безодні».

    Добсон вважав, що Біблія повинна формувати державну політику, і вважав ширше суспільне сприйняття ЛГБТК+ людей прямим протилежним його розумінню Біблії та сім’ї. Виступаючи в християнській телепрограмі «Служіння Ендрю Воммака» про рішення Верховного Суду (Обергефелл) легалізувати одностатеві шлюби, він сказав: «Це рішення насправді не стосується одностатевих шлюбів… Йдеться про всю культурну війну. Ми програли всю культурну війну цим одним рішенням».

    Зі зростанням популярності Добсона серед культурних консерваторів, політичні лідери почали звертатися до нього за допомогою. У 1980-х роках Добсона регулярно запрошували до Білого дому для консультацій з президентом Рональдом Рейганом та його командою. У 1985 році Добсона було призначено до Комісії з питань порнографії Генерального прокурора Едвіна Міза.

    Непохитний консерватизм Добсона дратував деяких лідерів республіканців на піку його впливу. Під час президентської кампанії 1996 року Добсон попереджав, що будь-яка спроба пом’якшити антиабортний пункт у платформі Республіканської партії призведе до масового відходу євангельських виборців з лав республіканців. Він також заперечував проти пропозицій, щоб кандидат у президенти від партії, Боб Доул, обрав напарника, який би підтримував право на аборти.

    Його вплив на батьків, пасторів та політиків був далекосяжним. «Мало хто мав такий позитивний, шануючий Христа вплив на сім’ю, як доктор Джим Добсон; його спадщина буде тривалою», – заявив президент Ради з сімейних досліджень Тоні Перкінс. «Нам буде не вистачати доктора Добсона, але, як і інші впливові християнські лідери його епохи, він виховав багатьох після себе».

  • Цей батьківський тренд 90-х повернувся

    Цей батьківський тренд 90-х повернувся

    New York Post: Стейсі Ласто · 24 липня 2025 р.

    Ностальгуючи за власним дитинством, мами й тата уникають записувати своїх дітей до денних таборів та програм — типової сезонної тактики виживання для багатьох міських сімей — на користь «диких канікул», що нагадують часи адміністрації Клінтона.

    Деякі батьки хочуть, щоб їхні діти насолоджувалися спокійними днями, катаючись на роликах по околицях та годинами сидячи перед екранами, як тоді, коли час перед екранами став предметом постійного занепокоєння. Інші вважають вільне літо 90-х абсолютно нереалістичним у той час, коли вулиці стали небезпечнішими, цифрові відволікаючі фактори менш невинними та викликають більше залежності, а в багатьох сім’ях двоє працюючих батьків.

    Ерік Кацман, 46-річний фахівець зі зв’язків з громадськістю з Брукліна, намагається повернути трохи духу 90-х — у межах розумного. «Ми мандрували, ходили до магазину солодощів, до місця, де можна купити заморожені продукти, але завжди знали, що треба повернутися додому», — з ніжністю розповідав він про літо, яким насолоджувався в дитинстві.

    Цього року він вперше дозволить своїм 12- та 9-річним дітям гуляти та їздити на велосипедах, скільки забажають, «трохи мандрувати, в межах розумного».

    У нещодавньому епізоді свого популярного подкасту «Не буду брехати» Кайлі Келсі захоплювалася літом для диких дітей. «Мені подобається ця ідея», – захоплено сказала ця мати чотирьох дітей. «Зараз я випущу своїх дітей на задній двір. Якщо хтось із них викопає камінь, нехай береться».

    Кейтлін Мюррей, 43-річна мама з Вестчестера та популярна авторка контенту, також є прихильницею цього. Вона не записувала своїх двох дітей, 9 та 11 років, до таборів, а натомість дозволяє їм приходити та йти, коли їм заманеться, як вона робила, коли росла на Кейп-Коді. Допомагає те, що вдома обмежена кількість технологій – немає відеоігор чи планшетів – і вона не дозволяє YouTube.

    Не всі погоджуються з планом без плану.

    Джесіка Доушен та її чоловік почали складати літню програму для своїх 12- та 15-річних дітей минулої осені. Вона включає місячний фотомайстер-клас, наукову школу, фермерський табір та навчальний посібник зі STEM, присвячений роботі зі склом. «Якби моїх дітей залишили напризволяще та робили все, що їм заманеться, все літо, вони б сиділи у своїх кімнатах і грали за комп’ютером, телефоном чи iPad», – сказала Доушен, яка працює в Міністерстві освіти та живе зі своєю родиною у Флетбуші, Бруклін. «Екран телефону просто кличе їх».

    Батьки з Верхнього Вест-Сайду, Ребекка та Стівен, які мають 5-річну та 7-річну дитину, сказали, що дике літо просто нереалістичне для життя на Мангеттені. «Досить важко просто дозволити своїм дітям бігати надворі», – сказала Ребекка. Вона додала, що дедалі тепліше літо не допомагає. «Стає так спекотно, що діти просто дивляться телевізор або планшет, не займаючись тим, що було в 90-х, залишаючись на вулиці, доки не стемніє», – сказала вона.

    Родина, яка відмовилася назвати своє прізвище з міркувань конфіденційності, проведе цього літа місяць у Європі, де діти відвідуватимуть міжнародну мовну школу зі структурованими днями. «Це більше схоже на передмістя, де вони можуть просто бути на свіжому повітрі», – сказав Стівен про табір, зазначивши, що насправді «не так дорого поїхати за кордон на місяць».

    Доктор Анна Леві-Воррен, психолог з Брукліна, яка працює з сім’ями, розуміє бажання деяких батьків подарувати своїм дітям таке ж літо без технологій, сповнене веселощів, як у них, але виступає за баланс – поєднання структурованих заходів та часу для вільних ігор.

    Леві-Воррен сказала, що «надзвичайно важливо» дати дітям можливість «бути креативними, спілкуватися з різними віковими групами, не нудьгувати та грати в ігри, які виникають з їхньої уяви, а не з екрану». Але вона визнає: «Ми живемо в зовсім іншому світі, ніж той, що був у літніх 90-х», у якому сучасні батьки більше бояться або тривожаться щодо навчання дітей самостійності, значною мірою через те, як впливають соціальні мережі.

    Дітям не потрібен телефон на дитячому майданчику, зазначила Леві-Воррен, але батьки так звикли до можливості постійно бути під рукою, що від цієї звички важко позбутися. А ось Мюррей покладає великі надії на неструктурований час своїх дітей. Вона сказала: «Цього літа вони починають краще все розуміти».

  • 27 березня. Нещасне покоління (Тит 3)

    27 березня. Нещасне покоління (Тит 3)

    Зверніть увагу, як постійно Павло наполягає на тому, що підкорення владі має бути пов’язане з добром. Влада існує для добра, а громадяни підкоряються владі, будучи «готові на всяке добре діло».
    Грецький історик Полібій за 200 років до Павла описував критські закони як такі, що не заслуговували ані похвали, ані наслідування. Бажаними законами, — писав він, — «є ті, які роблять приватне життя людей святим і чистим, а публічний характер держави — цивілізованим і справедливим.… Отже, коли ми бачимо добрі звичаї та добрі закони, що переважають серед людей, ми з упевненістю припускаємо, що внаслідок них люди та їхній цивільний стан також будуть хорошими. А коли ми бачимо приватне життя, сповнене жадібності, і публічну політику несправедливу, очевидно, у нас є підстави стверджувати, що їхні закони, окремі звичаї та загальна конституція погані. За кількома винятками, ви не можете знайти звичаїв, які переважають у приватному житті, більш пронизаних зрадою, ніж ті, що на Криті, і жодної державної політики, яка була б більш несправедливою.» (Полібій, 6.47)
    Якщо свідоцтво Полібія відповідало дійсності, то вчення апостола Павла, як двосічний меч, з одного боку вимагало від критян коритися владі, а з іншого, наказувало громаді створювати справедливі закони, або, як пише Полібій, «бажані закони», що заохочують добро в приватному житті та публічній сфері.
    «Добрі діла» — цей вислів тричі трапляється в завершальному 3-му розділі. Щоби «були готові на всяке добре діло» (3:1), щоб «дбали про добрі діла» (3:8), щоб вчилися «дбати про добрі діла» (3:14).
    У попередні декади спеціалісти з виховання переконували батьків, щоб ті, насамперед, дбали про щастя дітей. Як результат, нинішнє молоде покоління американців найнещасніше серед усіх. Гарвардське дослідження 2022 року (https://news.harvard.edu/gazette/story/2022/09/why-are-young-people-so-miserable/) демонструє, що саме молодь покоління «Зет дженерейшн» відчуває себе найнещаснішою, вважає своє життя безцільним, страждає від душевних розладів, бракує близьких стосунків із людьми та матеріального добробуту. Виглядає ніби парадокс: батьки ж з усіх сил піклувались про щастя дітей, а ті зросли нещасними. Насправді — це закономірність. Щасливими зростають ті діти, яких батьки та суспільство виховували, щоб насамперед, вони були уважними до інших, старанними учнями, добрими громадянами, ввічливими сусідами, вчились «дбати про добрі діла». Бачите, Послання апостола Павла до Тита можна вважати за посібник “Як стати щасливою людиною”.

    Podcast: Play in new window | Download

  • Як виховати нещасну дитину

    Як виховати нещасну дитину

    Джон Розмонд
    Про дрібниці, які завжди мають значення.
    Одна з речей, яку я помічаю щодо сучасних батьків, полягає в тому, що вони майже постійно роблять дрібниці, які додають до великих речей, і які йдуть на шкоду всім: на шкоду і їм і їхнім дітям.
    Велика річ — це діти, які вірять, що вони за кермом, що їхні симпатії та антипатії визначають сімейні рішення. Коротше кажучи, діти, які вважають, що мають право, а їхні батьки, при цьому, явно не мають права. Їхні батьки існують, щоб догоджати їм, щоб надавати їм права. Логічний результат цього – діти-негідники.
    Я говорю про дітей, які скаржаться, невдячні, сперечаються, вимагають, є заїдливими та тиранізують своїх батьків частими емоційними спалахами. Не помиляйтеся, ці маленькі домашні деспоти не є щасливими туристами. Їхнє життя — це постійна драма, в якій вони ніколи не отримують достатньо того, чого хочуть.
    Тим часом їхні батьки запитують себе, як так сталося, що стільки любові, наполегливої ​​праці й віддачі могли призвести до таких труднощів?
    Як я вже сказав, через важливі дрібниці.
    Коли батьки роблять дитину причиною свого існування, вони, швидше за все, отримають дитину, яка вірить у те ж саме — що її батьки існують задля неї, щоб щось робити щось для неї, давати їй щось, підкорятися їй.
    Є такий афоризм про дорогу (що веде до пекла), вимощену добрими намірами, тобто ту, що складається із багатьох маленьких цеглинок.