Зверніть увагу, як постійно Павло наполягає на тому, що підкорення владі має бути пов’язане з добром. Влада існує для добра, а громадяни підкоряються владі, будучи «готові на всяке добре діло».
Грецький історик Полібій за 200 років до Павла описував критські закони як такі, що не заслуговували ані похвали, ані наслідування. Бажаними законами, — писав він, — «є ті, які роблять приватне життя людей святим і чистим, а публічний характер держави — цивілізованим і справедливим.… Отже, коли ми бачимо добрі звичаї та добрі закони, що переважають серед людей, ми з упевненістю припускаємо, що внаслідок них люди та їхній цивільний стан також будуть хорошими. А коли ми бачимо приватне життя, сповнене жадібності, і публічну політику несправедливу, очевидно, у нас є підстави стверджувати, що їхні закони, окремі звичаї та загальна конституція погані. За кількома винятками, ви не можете знайти звичаїв, які переважають у приватному житті, більш пронизаних зрадою, ніж ті, що на Криті, і жодної державної політики, яка була б більш несправедливою.» (Полібій, 6.47)
Якщо свідоцтво Полібія відповідало дійсності, то вчення апостола Павла, як двосічний меч, з одного боку вимагало від критян коритися владі, а з іншого, наказувало громаді створювати справедливі закони, або, як пише Полібій, «бажані закони», що заохочують добро в приватному житті та публічній сфері.
«Добрі діла» — цей вислів тричі трапляється в завершальному 3-му розділі. Щоби «були готові на всяке добре діло» (3:1), щоб «дбали про добрі діла» (3:8), щоб вчилися «дбати про добрі діла» (3:14).
У попередні декади спеціалісти з виховання переконували батьків, щоб ті, насамперед, дбали про щастя дітей. Як результат, нинішнє молоде покоління американців найнещасніше серед усіх. Гарвардське дослідження 2022 року (https://news.harvard.edu/gazette/story/2022/09/why-are-young-people-so-miserable/) демонструє, що саме молодь покоління «Зет дженерейшн» відчуває себе найнещаснішою, вважає своє життя безцільним, страждає від душевних розладів, бракує близьких стосунків із людьми та матеріального добробуту. Виглядає ніби парадокс: батьки ж з усіх сил піклувались про щастя дітей, а ті зросли нещасними. Насправді — це закономірність. Щасливими зростають ті діти, яких батьки та суспільство виховували, щоб насамперед, вони були уважними до інших, старанними учнями, добрими громадянами, ввічливими сусідами, вчились «дбати про добрі діла». Бачите, Послання апостола Павла до Тита можна вважати за посібник “Як стати щасливою людиною”.
Podcast: Play in new window | Download
