НОВИНИ ТА ДУМКИ

Tag: гранти

  • Африканізація України

    Африканізація України

    Керівник ГО “Всі разом!” Руслан Кухарчук подивився на проблему грантів ще під одним кутом. До речі, на мій погляд, це нагадує те, що відбувається в бідних країнах Африки впродовж десятирічь.
    Руслан Кухарчук, ФБ, 3 лютого 2025
    Про гранти і ГО – поговорили.
    Тепер про гранти (USAID зокрема) і українські органи влади…
    Для початку констатуємо наступне: найбільшим в Україні сукупним отримувачем і бенефіціаром міжнародних грантів була і є держава Україна в особі різних центральних органів виконавчою влади. Саме державні органи, а не громадські організації отримують левову частку іноземних грантових коштів.
    Всі без винятку центральні органи виконавчої влади України залучені у реалізацію грантових проєктів. Дуже часто з дивним назвами. Ну от, наприклад:
    “Програма лідерства, сприяння експорту, залучення інвестицій та розвитку” (170 000 000 дол, МінЕкономіки)
    “Трансформаційні підходи для досягнення ґендерної рівності в Україні” (4 390 000 дол, Служба Віце-прем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції).
    Ну і так далі – суть зрозуміла…
    Цілі у донорів – різні:
    Формально – допомогти. Часто ця допомога дійсно потрібна і корисна.
    Але…
    Водночас у такий спосіб купується лояльність українських держслужбовців в інтересах іноземних урядів і іноземних спеціальних служб.
    А також формується ідеологічна (зазвичай ліворадикальна) платформа в діяльності органів влади.

    Далі – цитую вам Статтю 50 Закону України “Про державну службу”:
    “Фонд оплати праці державних службовців формується за рахунок коштів державного бюджету, а також коштів, які надходять до державного бюджету в рамках програм допомоги Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ”.

    Саме грантові проєкти і грантові кошти є ключовим джерелом великих заробітних плат українських чиновників. Це визнано законом. Ще раз повторюю – кошти урядів іноземних держав є значним (а іноді – і головним) джерелом заробітних план українських державних службовців. Так було і до 2022 року, зараз тенденція просто посилилася. Чи є можливість в таких умовах говорити про “суверенітет” і “незалежність” України – маю обгрунтовані сумніви…

    Саме грантові гроші в центральних державних відомствах дуже сильно збільшили розрив між середніми зарплатами в держсекторі (62 000 грн) і в цілому по Україні (20 500). До того ж зарплатний приріст за 2024 рік в держсекторі склав 90%, а по країні лише18%.

    Як наслідок – апарати (чиновники) державних органів влади Україні перестають займатися виконанням функцій держави в інтересах народу і власне держави, а займаються реалізацією грантових проєктів і підготовкою постійних звітів перед іноземними урядами і міжнародними організаціями.

    Україні потрібна валюта. Багато валюти. У тому числі – грантова і донорська.
    Але те, як все працює зараз – виглядає дуже неправильно і так працювати далі не має.

  • Батьки за вакцинацію на гранті

    Батьки за вакцинацію на гранті

    Serhiy Dibrov, ФБ

    В розсекречених архівах ЦРУ є звіт про «операцію Беладонна» – першу зустріч американців з бандерівцями. Серед іншого в цьому звіті, який складали в тому числі психологи, сказано таке: вони не шукають особистої вигоди або привилеїв, а заради ідеї незалежності України будуть працювати разом з американцями, без американців, а за потреби — і проти американців.

    То був епіграф, а тепер про гранти.

    Припинення фінансування — це як вимкнення рубильника: може прояснити, хто звідки живиться, в сенсі харчується.

    Громадська організація – це обʼєднання людей зі спільними інтересами. В нашій країні багато ГО створюється як обʼєднання людей зі спільним інтересом в зароблянні бабла. В теорії такі обʼєднання повинні називатися ТОВ або, наприклад, АТ, заробляти гроші і платити податки з прибутків. Але у нас вони маскуються під неприбуткові громадські організації.

    Це їм дуже зручно через купу причин. Наприклад, вважається, що бізнесове лобі — це погано, а лобі «активістів» – це добре і правильно. Присутність олігархів у владі — це погано, а присутність «активістів» – це норм, у нас таких зараз добра половина парламенту і кабміну (а в МОЗ всі 150%), вони геть в усіх громадських радах при всіх установах. І ще: держава не може віддавати бюджетні кошти бізнесу. А «громадським організаціям» — може.

    Так ось, навіть тимчасове вимикання рубильника може показати, з ким ми маємо справу: з громадською організацією чи з «громадською організацією». Якщо отримання бабла є головною метою існування структури, то припинення фінансування потягне повне припинення її діяльності. Якщо ж в організації дійсно зібралися люди зі спільними інтересами, від припинення фінансування їх інтерес не зникне.

    Візьмемо приклад. Організація «Батьки за вакцинацію». Засновники — Тимофій Бадиков та Федір Лапій. За кошти USAID вони розгорнули бурхливу діяльність: наймали агентів по всій країні (я не жартую), окупували профільні структури в міністерстві, монополізували право на наукову істину, заодно лякаючи усіх навколо такими, як я, і «добре організованою і щедро профінансованою антивакцинальною кампанією», хехе. І таких – ціла “коаліція”, фінансувалося коштом USAID через Pact, я розповідав. Що тепер? Звісно, шукатимуть нове фінансування.

    Мене тут вже лякають: якщо грантоїдів не профінансує USAID, то це зроблять с̶о̶л̶д̶а̶т̶и̶ ̶Н̶А̶Т̶О̶ росія або Китай. За росію та Китай не скажу, а в наших грантоїдах не сумніваюся. Іншому вони не навчені.

    «А що їм робити?» – запитаєте ви. Щось суспільно-корисне. Людей лікувати. Бізнесом зайнятися. О, до речі: організації, які найбільш інтенсивно пилять іноземні гранти, мають 100% бронь від мобілізації.

    Так про що я? Так, про гранти. Їх призупинено, рубильник поки вимкнений. «Коаліція за вакцинацію» оголосила про «призупинення реалізації всіх активностей в межах проектів» (ах, як я люблю цей новояз, цей «грантоїдиш»!)

    І тепер нарешті у нас є можливість дізнатися, що це все було насправді: батьки за вакцинацію, або ж Федір Лапій за гроші USAID?

  • Яка шкода від грантів

    Яка шкода від грантів

    Руслан Кухарчук. ФБ 31 січня 2025 р.

    Грантова основа в діяльності громадських організацій України спричинила кілька системних і значних проблем…

    1. Українське громадянське суспільство перестає бути як українським, так і громадянським. Тобто громадські інституції перестають реалізовувати спільні права своїх членів та інтереси груп громадян, а натомість реалізовувати політику донорів через проєктний підхід.
    2. Абсолютна більшість укр ГО взагалі не мають членів, окрім засновників і органів управління. Тому що створювалися вони не для справжньої громадської діяльності, а для реалізації грантових проєктів і освоєння грантових бюджетів.
    3. Як наслідок, громадські організації перестають бути адекватними. Тобто замість того, щоб вирішувати актуальні задачі в інтересах членів/громадян, витрачають мільйони грантових доларів/євро на порожнечу – “фасилітацію”, “стратсесії”, “ментальну стійкість”, “коуч-сесії” і, звісно, фуршети.
    4. Громадські організації перетворюються на інструменти політичної діяльності в інтересах здебільшого лівого політичного спектру Заходу (ДемПартія США, європейські соціалісти і зелені).
    5. Як наслідок, словосполучення “реалізовувати грантовий проєкт” нині набуває токсичних і маргінальних ознак. І це закономірний фінал. А причина в тому, що є велика різниця між двома концептуально різними підходами до громадської діяльності:
    5.1 Мати власну місію, членів і статутні завдання. І вже для досягнення цих цілей шукати кошти, донати, ресурси і гранти.
    5.2 Не мати ані статутних завдань, ані реальної членської платформи, натомість постійно здійснювати порожню проєктну діяльність, на яку немає ніякого суспільного запиту, але під ці проєкти дають гроші.

    Якщо ж говорити глобально, а не лише про український контекст, то вся міжнародна грантова інфраструктура – це головний інструмент розпилу/розкрадання національних бюджетів, тобто грошей платників податків країн заходу. І йдеться не лише про США/USAID, а й про інші програми від національних урядів, ЄС та ООН. І більшість цих розпиляних грошей осідає, звісно, не тут в Україні чи в країнах Африки, а в тих самих західних країнах в руках місцевих фор-профіт і нон-профіт прокладок, які, звісно, щороку проходять “доброчесний аудит Великою четвіркою”. Але це інша окрема і велика розмова – для іншого допису.

  • Костянтин Корсун: про гранти

    Костянтин Корсун: про гранти

    Костянтин Корсун, ФБ
    Не стихає виття навколо зупинки грантових програм, зокрема від USAID.
    Грантоотримувачі, яких раптом позбавили хліба з ікрою, розмазуючи сльози по вгодованим обличчям, кинулися розказувати про “школи та бомбосховища», хоча переважна кількість грантів спрямовувалася на фінансування держсектору. А усі ми знаємо що це означає: фінансування кишень чиновників та їхніх ручних ГОшек.
    Ще кажуть, нібито сам термін «грантожер» – це «російське ІПСО». Оце прям уріно-офтальмологія. Термін виник значно раніше того, коли його підхопила росіянська пропаганда. Вони завжди так роблять: відслідковують актуальні теми в Україні, змішують їх зі своєю брехнею і завдяки цьому компоту рашн-маніпуляції інколи виглядають достовірнішими. Один міністр на трибуні Ради (!) публічно називав інформацію про аварію на Південно-Українській АЕС «російським ІПСО», хоча це була чиста правда: https://cutt.ly/Zem6DYHV

    Ще один аргумент: «так а гроші ж не ваші, не з українського бюджету, шо вам до того?» На перший погляд виглядає логічно, але насправді це маніпуляція. Дивіться: скажімо, американські гроші виділяються на якісь реформи. Реформи, які нам, Україні, терміново необхідні. Але по факту їх не відбувається. Величезні грантові гроші витрачаються, але ефективність їх використання – приблизно як пошкрябати нігтем бетонну стіну. Зате старт програми гучно анонсується й у більшості складається враження «ну нарешті, почали цим займатися». Відповідно, у тієї ж більшості небайдужих громадян зникає мотивація рухати ці реформи: адже могутній USAID потужно цим вже потужно займається, нащо мені смикатися? Хоча насправді майже нічого не відбувається і згодом нічого не змінюється. Тобто хтось витрачає чужі гроші на імітацію того, що мали б робити самі громадяни країни. У багатьох виникають хибні очікування, внаслідок чого просто втрачається час на оздоровлення країни.

    Також гранто-вигодо-набувачі наводять аргумент «не твоя – ось ти і бісишся», типу усі, хто критикує призупинення роздачу американських грошей – самі їх хотіли, але їм не дали. Слабенький аргумент, пояснюю.
    Візьмемо, до прикладу, мене. Я ще з 2020 року жорстко критикував програму USAID «Кібербезпека критичної інфраструктури України». Написав кілька десятків дописів, у кожному розкладав на молекули кожен елемент, пояснював чому це все загалом величезна фікція, з прикладами, картинками, з вагомими аргументами: https://cutt.ly/Ae4cvonL
    Чи претендував я на ті гранти? Ні, й не планував.
    Чи був я залучений у якісь грантові програмі? Один раз колись було, разово, але більше не хочеться (і то був навіть не USAID, а європейський фонд).
    Чи намагався я змінити вектор програми USAID «Кібербезпека критичної інфраструктури України» у напрямку практичних результатів? Так, і дуже сильно.
    Можливо, мої дописи просто ніхто не читав і не бачив? Усі бачили, в усіх поважних кабінетах. У тому числі у центральному американському офісі USAID у США їх читали, я навіть знаю прізвища тих людей.
    Чи відреагували хоч якось? Божезбав. Не може ж величний «…Від Американського Народу» реагувати на якогось там експерта з України. Це позор, приниження, ні в якому разі не можна реагувати на критику, а отого критикана – всіляко ігнорувати.
    Всередині США проігнорувати критику витрачання грошей платників податків – смертельно небезпечно, громадянське суспільство порве на шмаття, ще й можуть посадити. А от у якійсь там Україні – та як два пальці. Демократія в Америці – то святе, а в Україні – можна не виконувати. Шо ті аборигени розуміють у демократії.

    Так, деякі проєкти того ж USAID завдали певної користі Україні. Але будь-яка діяльність оцінюється за найгіршими показникам, якось так вже склалося. Можна все життя годувати бездомних, але лиш раз вкрасти донат – і вся репутація летить коту під хвіст, а сам проєкт – дискредитовано. Бандити он теж будуть храми – але ж не за це їх судять (інколи). Така вже штука ця репутація – відбудовується роками, а втрачається в одну мить. А у того ж USAID мутних проєктів значно більше, ніж нормальних.

    Тому рішення нової адміністрації Білого Дому призупинити роздачу грантів було прийнято не просто так – забагато скарг на це накопичилося. Відділити грішне від праведного, корисне від корупційного, паразитичне від альтруїстичного – ось це має бути зроблене протягом 90 днів. Як на мене, термін цей замалий і навряд чи встигнуть ретельно розібратися who is who. Маю надію, що хоча б найбільші профанації зупинять. Хоча не факт, що всі. Не виключаю також відновлення старих «пілорам», зокрема в Україні. І навряд чи уряд США розкаже про результати своїх перевірок, кого, за що і як покарали – це їх внутрішня справа і їх гроші.

    Я ж ще раз наголошую: свої проблеми нам потрібно вирішувати самим. Покращувати держуправління, боротися з корупцією, вимагати від влади прозорості, змусити їх відмовитися від совкових методів і багато іншого.
    Західна допомога – то добре, але це лише до-по-мо-га. Основну роботу доведеться зробити власноруч.
    А за правду можна боротися і безкоштовно. За ідею.
    Запевняю, це можливо.