У цьому випуску від 24 червня читаємо Послання до Євреїв, розділ 13, останній.
“Новий Заповіт для нової України” – щоденна програма Петра Новочеха.
Пам’ятати героїв минулого й наслідувати їхнє найкраще
Боже Слово заохочує нас пам’ятати наших наставників, і, дивлячись на кінець їхнього життя, наслідувати їхню віру. Для людей дуже природно мати за взірець найкращих людей минулого, надихатися їхнім прикладом хоробрості, працелюбності, вірності тощо. Традиційно й освіта дітей та молоді була побудована на принципі засвоєння молодим поколінням знань та досягнень минулого. Але у 20 столітті парадигма освіти змінилася з поваги до кращих зразків минулого на зневагу до минулого, підкріплену підлітковою вірою в те, що все нове та сучасне є прогресивним і добрим, а те, що було в минулому — погане й аморальне. У 60-ті роки популярний у західних університетах вислів проголошував: «Не вір нікому, хто є віком понад 30 років!»
Ці ідеї сьогодні трансформувалися в т.з. cancel culture — скасування культури, з тотальною переоцінкою героїв минулого, з прискіпливим пошуком у їхніх біографіях якихось вад та хиб. Оскільки всі люди недосконалі, то не важко знайти щось негативне навіть у житті добрих чи визначних осіб. Американський автор Деніс Прегер назвав це проктологічним підходом до історії. Проктологія вивчає хвороби товстого кишечника та анального отвору, отже, лікарі-проктологи часто дивляться на людину саме із задньої перспективи. І якщо ми послухаємо розповідь проктолога про якусь видатну людину, то, як ви розумієте, та професіональна розповідь буде дуже специфічною. Чи буде вона правдою? Так, звичайно. А чи буде вона об’єктивним відображенням життя особи? Звичайно ні.
Подібно до того, серед деяких, впевнених у власних чеснотах, сучасників побутує зневажливе ставлення до героїв минулого. Вони знаходять щось негативне, фокусують увагу саме на вадах особи, і виносять вирок: «Погана людина!» Так, американські ліваки зневажають пам’ять засновників США, указуючи на те, що багато, хто з них був рабовласником, ігноруючи всі інші досягнення. Подібно до того зневажається пам’ять Степана Бандери, посилаючись на приклади невиправданого насильства та жорстокості учасників національно-визвольного руху.
Біблія надає нам найрозумніший, найоб’єктивніший погляд на людей минулого. Вона, з одного боку, визнає помилки та гріхи героїв, але з іншого — не надуває їх до такої міри, що вони заступають усе інше. У книзі Буття ми читаємо про Ноя: «Ной був праведним чоловіком, досконалим серед свого оточення.» (Буття 6:9). Боже Слово не каже, що Ной був повністю досконалим. Він був досконалим у порівнянні з іншими людьми свого часу. Треба судити людину не стандартами нашого віку, а тими, які існували у відповідні часи. Джордж Вашингтон та Томас Джефферсон дійсно мали рабів, але треба не забувати, що в ті часи рабство було поширене майже всюди. Проте, на відміну від більшості людства, яке вважало рабовласництво цілковито нормальним, вони заклали в Конституцію принципи несумісні з рабством і які через деякий час призвели до скасування рабства. Отже, коли ми вивчаємо біографії наших прабатьків, ми беремо до уваги контекст, у якому вони жили, закони та звичаї часу, і наслідуємо найкращим рисам їхнього характеру.
Podcast: Play in new window | Download
