Chicago Sun Times / Мері Норкол / 2 березня 2026 р.
Суперечливий мурал у Північному центрі із зображенням української біженки, яку минулого літа зарізали, був пошкоджений вандалами.
Ірина Заруцька, 23-річна українська біженка, зображена на муралі від плечей вгору, у синій сорочці та з м’яким поглядом на обличчі. Її ім’я написано білими літерами над датами 2002-2025. Заруцька була смертельно зарізана минулого літа, коли їхала поїздом додому з роботи в Шарлотті, Північна Кароліна.
Республіканці, включаючи президента Дональда Трампа та віцепрезидента Джей Ді Венса, звинуватили демократів у пом’якшенні ставлення до злочинів у цьому пораненні. Чоловік, обвинувачений у смерті Заруцької, має судимість за пограбування та був заарештований 14 разів за останні 10 років.
Цей мурал, разом із подібними у великих містах США, був частиною кампанії, підтриманої Ілоном Маском та започаткованої Егоном Маккейбом, генеральним директором служби штучного інтелекту Intercom. Станом на вечір понеділка центр муралу був усіяний чорними плямами фарби.
Зоряна Сможаник, президент та співзасновниця Фонду «Українські доньки», сказала, що вона розчарована пошкодженням муралу, хоча й поставила під сумнів деякі його елементи, наприклад, чи проводилися консультації з родиною Заруцької та зв’язки Маска з його фінансуванням.
«Це ганьба, і я не знаю, хто міг би це зробити», – сказала вона. «Незважаючи на те, що хтось може подумати про цей мурал, це все ж, перш за все, прекрасний витвір мистецтва та прекрасне вшанування пам’яті. Я не знаю, яка мотивація у когось може бути, щоб так його спотворити».
Сможаник сказала, що люди повинні пам’ятати про Україну та її народ – не лише про біженців, таких як Заруцька, а й про людей, які досі перебувають в Україні.
«Є люди, яких убили, і те, що потрапляє в заголовки газет, – це зображення жінки», – сказала Сможаник. «Я не хочу применшувати трагічність її смерті… але те, про що найбільше говорять щодо України, – це мурал».
Ще до того, як його було пошкоджено, мурал отримав неоднозначні відгуки від української громади. Дехто розглядав мурал, розташований поблизу перехрестя Монтроуз та Вестерн, як бажану данину поваги Заруцькій та іншим українським біженцям.
Але інші вважали, що мурал був помилковим та позбавленим такту. За словами Марії Дмитрів-Капеняк, президента відділення Українського конгресового комітету Америки в Іллінойсі, родину Заруцької не питали дозволу розмістити її обличчя та ім’я на видному місці на будівлі, яка сказала, що пов’язана з громадою Заруцької в Північній Кароліні.
«Якщо хтось справді піклується про біженців війни, можна багато чого зробити, щоб допомогти їм, окрім як намалювати мурал без дозволу родини та просто підписати на ньому ім’я бідної дівчини», – сказала Дмитрів-Капеняк минулого місяця.
Український національний музей Чикаго та Дмитрів-Капеняк не відповіли на запити про коментарі щодо пошкодження муралу.
Подібний мурал запросив мешканець 36-го округу, повідомив олдермен Гілберт Вільєгас Українському конгресовому комітету Америки. Офіс Вільєгаса не відповів на запити про коментарі, і незрозуміло, на якому етапі знаходиться ця пропозиція та чи буде намальовано ще один мурал.
Власник будівлі, де розміщено мурал, та його художник, відомий як Sav45, не відповіли на запити про коментарі.
