Ви коли-небудь замислювалися, чому іслам поширився в Африці саме так, як ви бачите на цій мапі? Відомий етнограф і місіонер Ден Річардсон пояснює процес ісламізації Африки, а ключові слова – «работоргівля»: «Однак, після поширення ісламу по Північній Африці у 600-х роках, мусульманські работорговці у 700-х роках випробували караванні шляхи через Сахару. Вони дійшли до територій, які зараз називаються Камеруном, Нігерією, Беніном, Того, Ганою та Буркіна-Фасо. Там вони виявили, що африканські племена вже здійснювали набіги одне на одного за рабами. Єдине, що потрібно було зробити мусульманським работорговцям, це озброїти та оснастити найпівнічніші чорні племена – хауса, фульбе, колофів та інших – мечами, арбалетами, кайданами та ланцюгами, що давало їм як військову, так і рабовласницьку перевагу над південнішими племенами. Звичайно, мусульмани навчали своїх спільників-протеже красти рабів лише у південніших племен, а не один у одного. Мусульмани додали мотив прибутку до вже жорстокого звичаю. Замість того, щоб брати менше рабів для власної зручності, північні жителі південніше Сахари почали захоплювати величезну кількість своїх південних сусідів, щоб продати їх до далекої Північної Африки. Методом спроб і помилок, Мусульманські работорговці виявили, що якщо велику кількість рабів силоміць переганяти на північ через 1200 миль або більше сахарського піску, то виживатиме достатньо, щоб гарантувати прибуток, коли їх продаватимуть на північноафриканських невільницьких базарах. Работорговці з мусульманської Лівії, Марокко, Алжиру, Тунісу та Єгипту почали запускати тисячі транссахарських караванів. Масове поневолення чорної раси вже тривало. Європейці не втручалися в це до 17 століття, нарешті наслідуючи приклад, яким їхні північноафриканські мусульманські сусіди фактично знущалися з них протягом 900 років. Інші мусульманські работорговці уникали важких транссахарських переходів. Зручно пливучи вздовж узбережжя Східної Африки, вони побудували базу для збору рабів на острові Занзібар. Вони так само озброїли та оснастили прибережні чорні племена, що прилягають до Занзібару, і навчили їх здійснювати набіги на нещасні внутрішні племена заради рабів, а не один на одного. Мусульманські работорговці незабаром привели мулл, щоб навчати ісламу. Але мулли виконували свою місію лише серед племен, які мали мусульман як збирачів рабів. Райони спустошені набігами рабів, спричиненими мусульманами, були зонами бойових дій, де мусульманські місіонери не наважувалися проживати. Таким чином, іслам навертався до чорношкірих лише вздовж 4000-мильної південної околиці Сахари від Сенегалу до Сомалі (найширша частина Африки) та на півмісяці берегової лінії, що виходить на Занзібар».
