Брайтбарт, 10 жовтня, сенатор Джим Бенкс
25 років тому президент Білл Клінтон стояв у Рожевому саду та підписав Закон про відносини між США та Китаєм, який надав постійні нормальні торговельні відносини (PNTR) з Китаєм.
Цей закон назавжди змінив торговельні відносини між США та Китаєм. Він надав Китаю ті ж торговельні умови, що й союзникам Америки, і дав зелене світло вступу Китаю до Світової організації торгівлі (СОТ), інтегрувавши його економіку, що розвивається, у світову торговельну систему.
У той час світовий «експертний клас» передбачав, що PNTR стане економічним подарунком для американських робітників та промисловості. Свідчачи перед Конгресом у травні 2000 року, тодішній міністр фінансів Ларрі Саммерс заявив, що «на це питання є лише одна відповідь: вітання Китаю у світовій економічній системі є правильним для американської економіки та для світової економіки».
Колишній економічний радник Обами та Байдена Джин Сперлінг погодився, сказавши: «Питання полягає в тому, чи зробить прийняття PNTR позитивними змінами в Китаї більш чи менш ймовірними. Ми вважаємо, що це зробить позитивні зміни більш ймовірними».
Лаель Брейнард, колишній директор Національної економічної ради за президента Байдена, також підтримав відкриття торговельних відносин з Китаєм, стверджуючи, що «Ця угода [угода СОТ між США та Китаєм] також зміцнить нашу здатність забезпечувати справедливу торгівлю та захищати нашу сільськогосподарську та виробничу базу від стрибків імпорту та несправедливого ціноутворення».
Звичайно, не забуваймо тодішнього президента Білла Клінтона, який пообіцяв, що новий закон «рухне Китай у правильному напрямку. Він просуватиме цілі, над якими Америка працювала в Китаї протягом останніх трьох десятиліть. І, звичайно, він просуватиме наші власні економічні інтереси».
Ці так звані «експерти» не просто помилялися. Вони катастрофічно помилялися. Вони фатально неправильно оцінили як економічні, так і геополітичні наслідки допуску Китаю до СОТ та надання йому сприятливих умов для торгівлі.
Економіка Китаю не стала вільнішою. Американські компанії, які розширили свою діяльність у Китаї, стали жертвами нестримного крадіжки інтелектуальної власності, цензури та репресивного регулювання. Китай не перетворився на ту ліберальну демократію, яку нам обіцяли. Повага Китаю до прав людини лише погіршилася, а торговельний дефіцит Америки різко зріс, оскільки Китай поглибив свою недобросовісну торговельну практику.
Цифри малюють яскраву картину. У 2001 році торговельний дефіцит Америки з Китаєм становив 84 мільярди доларів. До 2018 року цей дефіцит був у п’ять разів більшим, досягнувши 418 мільярдів доларів.
Майже 25 років тому Китай відповідав приблизно за 8% світового виробництва. Але до 2020 року ця цифра досягла майже 30 відсотків. Як йшлося в одному заголовку, Китай зараз є «єдиною у світі виробничою наддержавою».
На початку 2000-х років мій штат Індіана мав одну з найвищих у країні частку зайнятості у виробництві. Але невдовзі після підписання закону PNTR наші ринки заполонив дешевий китайський імпорт, що змусило багато компаній та виробничих заводів назавжди закритися по всьому штату.
Аналіз Коаліції за процвітаючу Америку оцінює, що недобросовісна торговельна практика Китаю призвела до втрати майже 80 000 робочих місць у виробництві в Індіані між 2001 і 2023 роками. Той самий аналіз показує, що стрімке зростання дефіциту торговельного балансу Америки з Китаєм коштувало нам понад 3,8 мільйона робочих місць з 2001 року.
«Експерти», які вітали Білла Клінтона, коли він гарантував нормальні торговельні відносини з Китаєм, знову і знову підводили американських робітників.
Але замість того, щоб проявити будь-яку скромність, вони продовжують подвоювати зусилля та відмовляються визнавати свої помилки, що призвело до скрутного економічного становища, в якому Америка зараз опинилася проти Китаю.
Тим часом робітники в маленьких містах, таких як те, де я виріс, зрозуміли, що помилка «вільної торгівлі» з Китаєм була економічно програшною для них та їхніх сімей. Все, що їм потрібно було зробити, це озирнутися навколо та побачити на власні очі, що принесла торгівля з Китаєм: мільйони робочих місць, переданих на аутсорсинг, цілі міста та громади знищені, а засоби до існування цих працівників їхніх родин щезли.
Надгробки з назвами місцевих закритих фабрик розташовані навпроти закритої паперової фабрики NewPage у Кімберлі, штат Вісконсин, 11 грудня 2008 року. (Метт Людтке/Bloomberg via Getty Images)
«Вільна» торгівля з Китаєм завжди була приречена на провал, оскільки ми субсидували економічну систему, яка робила нас менш заможними тут, вдома, та більш залежними від наших ворогів за кордоном.
Неможливо мати вільну торгівлю з країною, яка прагне знищити вільну торгівлю.
Я радий, що у нас нарешті є президент, який серйозно налаштований покласти край безбілетному кочування Китаю за рахунок американських робітників. На відміну від лідерів до нього, торговельна політика президента Трампа «Америка понад усе» спрямована на те, щоб поставити нашу країну та робітників на перше місце — більше жодних продажів Китаю.
Джим Бенкс — сенатор-республіканець від штату Індіана. Він є членом банківського комітету Сенату.
